|
Submitted by: Khrystyna Vintoniv, Ivano-Frankivsk, Ukraine
Ой із-за лісу, та й за темного, та й з-під Чорного гаю,
Та й крикнули та й козаченьки: "Утікаймо, Нечаю!"
А Нечай за те та й не думає, а Нечай не гадає,
Та з кумасею, та й з Хмельницькою, та мед-вино кружає.
"Ой порадь мені та й, кумасенько, а що ж мені діяти,
А чи мені коня осідлати, чи в наряді тримати?" (2)
"Ой я же тебе, козаче Нечаю, та й не убезпечаю.
Тримай коня при повнім наряді для всякого случаю". (2)
Ой поставив та й козак Нечай та й сторожу в місті,
А сам пішов до кумасеньки та й щуки-риби їсти.
Ой не вспів козак, ой не вспів Нечай та й край стола сісти,
А подивився й у віконечко - а вже ж ляхи в місті.
Ой як крикне та й козак Нечай та й на джуру малого:
"А сідлай собі та й буланого, а мені - вороного!
Та й підтягуй та й, малий хлопче, та й попруги істуга,
Та буде нам та із ляхами та й велика потуга".
Ой не вспів козак, ой не вспів Нечай та й на коника спасти,
Та як став ляшків, та як став панків, та як снопики класти.
Ой не вспів козак, ой не вспів Нечай та й на коника сісти,
Та як став ляшків, та як став панків, та як капусту сікти.
Ой як гляне та й козак Нечай та й на джуру малого,
А кладе джуре, а кладе малий та ще лучче од його. (2)
|
|